БЕРДИЧІВСЬКИЙ БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД

”Оберіг-26“

Психологічний реабілітаційний центр для учасників АТО

+38 093-856-44-84

+38 097-250-87-11

Допомогти
Розлучатись чи зберегти родину учасники АТО вирішують по-різному

Тетяна разом з 8-річним сином опинились у лікарні, дізнавшись, що їх залишає її чоловік, учасник АТО. Десять років вона намагалась створити затишок у їхній родині, присвятивши цьому увесь свій час і здоров’я. Нині життєва драма зламала здоров’я жінки, загостривши важку хворобу, занедужала і дитина. Десять років сімейного щастя згасли в один день. В АТО вона приїздила до коханого не раз, бачила побут військових. Вже тоді зрозуміла: для більшості військових родиною стають ті, хто з ними поряд. А своя сім’я стає наче віддаленою. Так, каже, на фронті її чоловік знайшов іншу кохану. Та довго не наважувався про це сказати.

«Кажу, чому ти мені брехав увесь час? Каже, що розлюбив. Причина – інша жінка. Дуже боляче, та я скажу одне якщо йому добре, він щасливий, хай буде так. Я заспокоювала дитину 3 дні після того, як тато пропав. Він йому телефонував, але слухавку ніхто не брав», - говорить Тетяна.

Назар пам’ятає останню зустріч з татом. Хлопчик сумує за ним і не розуміє, що відбувається, чому той не поряд з ними, чому не провідує їх у лікарні.

«Я його спитав, нащо він бере рюкзака з собою. Сказав, що треба. Я бачив, що він викликав таксі і поїхав», - каже Назар.

Хоча Тетяна з сином мешкає на знятій квартирі і не має роботи, розуміє: життя продовжується і має сенс. Хвала Богу, поряд є небайдужі люди, які підтримали і зібрали дитину у школу. У подібну ситуацію, говорить, потрапляє нині чимало жінок.

Волонтер Ірина Піскун, котра їздить у зону АТО з 2014-го року, погоджується: у родинах військових і справді чимало нині розлучень. Жінка переконана: АТО у цьому не винне. Це радше  перевірка родини на міцність. З поверненням додому військові змінюються. Через що і виникають проблеми у сім’ї.

«Вони живуть двома життями: життям на війні і життям тут. Важко пристосуватись до цього життя, коли приходиш звідти. У цьому має допомогти родина. Є жінки, які не витримують. Є інша сторона медалі, коли чоловік там, а жінка знаходить собі втіху тут. Неможна звинувачувати лише чоловіків. Дитина росте у цій сім’ї і страждає, поглинає це все. У нього модель родини буде такою, в якій ріс: тато кинув, мама ображається. Буде мстити жінкам, які забрали його тата»,- говорить волонтер.

А от подружжя Оксани і Сергія Тітяєвих переконане: якщо немає взаємних почуттів, родини не збережеш. Не допоможе ні ходіння стопами коханого, ні забезпечення його всіма задоволеннями. 18 років у шлюбі і двоє дітей лише закріпили їхнє переконання у цьому. Коли Сергій поїхав на схід, знав: Оксана дочекається.

«Я прийшов, все добре, я вдома, все чудово, коло мене родина, діти, мені більше нічого не потрібно», - каже учасник АТО Сергій Тітяєв.

«Спочатку було дуже видно, що людина змінилася. Він став нервовим, паршиво спав. Я на собі відчувала, як він зривався. Він відштовхував мене уві сні, казав, що тут спить Коля», - пригадує повернення чоловіка з АТО Оксана.

Свою родину Оксана зберегла через спілкування з чоловіком і вміння згладити гострі кути. А ще ввести назад у родинний світ Сергія допомогли діти.

Тим, хто на межі розлучення, подружжя радить не поспішати.

«Вислухати жінку, а жінці – чоловіка. Може між ними є якийсь нюанс, завдяки чому сім’я і розпадається», - говорить Сергій Тітяєв.

«Якщо немає кохання в людини, то дуже важко зберегти. Якщо є якісь відчуття, взаєморозуміння між двома, то тоді легше це все зробити», - говорить дружина учасника АТО Оксана.

Та коли і це не допомагає – краще не тримати один одного.

«Не тріпати душу ні собі, ні комусь, відпустити та й все, бо інакше не буде ні сім’ї, а одні скандали, постійні нерви. Це відобразиться на дітях. Це не має сенсу», - вважає Сергій.

Таке рішення прийняла і Тетяна. Жінка молиться за здоров’я батька її дитини і за своє та синове щасливе майбутнє

«Для себе, для дружин АТОвців хочу сказати одне: треба піднімати себе. Так, я 4 дні лежала, потрапила у лікарню. Але треба полюбити себе, бо я забула про себе. Правильно мені сказав психолог: де ти? А мене ж нема», - каже Тетяна.

Жінкам, котрі проходять службу в зоні АТО, Тетяна не дає порад чи настанов. Переконана: у кожного своя голова на плечах, а перед Богом усі рівні.

«Зрада, коли кинув родину, про яку ти дбав і піднімав 10 років. Вважаю, така людина може зрадити і Батьківщину», - вважає вона.

Опублiкованна: 17.01.2018